http://pd.ipiend.gov.ua/issue/feed Політичні дослідження / Political Studies : Український науковий журнал 2022-07-27T13:31:57+03:00 Shaihorodskiy Yurii editor_ipiend@ukr.net Open Journal Systems <p>Журнал „Політичні дослідження” публікує результати теоретичних та науково-практичних досліджень у галузі соціальних та поведінкових наук (05), передусім – зі спеціальності 052 „Політологія”. Всіляко підтримується публікація матеріалів міждисциплінарного характеру, зокрема – пов’язаних з галуззю знань „Гуманітарні науки” (03).</p> <p>Видається з квітня 2021 року. Виходить двічі на рік.</p> <p>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України (категорія "Б").</p> <p><strong>Тематичне спрямування</strong> журналу представлене такими рубриками:</p> <p>– Теорія та історія політичної науки. Теоретико-методологічні засади політичної науки. Політична філософія.</p> <p>– Політичні інститути та процеси. Політична соціологія.</p> <p>– Політична культура та ідеологія. Політична психологія.</p> <p>– Проблеми світового політичного розвитку.</p> <p>– Основи національної безпеки держави.</p> <p>– Етнополітологія та етнодержавознавство.</p> http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262039 Дискутована етнічність: законодавчий статус і реалізація мовних прав кашубів у Польщі 2022-07-27T12:19:41+03:00 Васюков Олександр m0504466775@gmail.com <p>Стаття присвячена дослідженню сучасного правового статусу кашубської меншини у Польщі. Кашуби - це західнослов’янська міно- ритарна етнічна група, яка у 2005 р. була визнана регіональною мовною спільнотою. Спираючись на матеріали, зібрані під час тривалої етнографічної роботи в місцях компактного розселення кашубів, автор аналізує досвід реалізації мовних прав кашу­бів та рецепцію державної етнополітики в спільноті.</p> <p>Як показує дослідження, мовне визнання, яке початково сприймалося регіоналістами у Кашубії як перемога, нині все більше піддається критиці членами етнічної групи. Процеси стрімкої мовної асиміляції серед кашубів провокують етнічних активістів до переосмислення теперішнього правового статусу та прагнення його підвищення у вигляді визнання кашубів окремим народом або етнічною меншиною у Польщі. Викладені у статті матеріали доводять, що нині можливість такого визнання жваво обговорюється кашубами та викликає суперечливі оцінки як усередині спільноти, так і за її межами.</p> <p>Разом з тим, аналіз соціолінгвістичного статусу кашубської мови, представлений у статті, показує, що мова і надалі залишається ключовим маркером етнічного самовизначення кашубів, хоча в активістському середовищі поступово зароджується дискусія щодо можливої зміни у концептуалізації кашубського суспільства, його трансформації від мовної спільноти до культурної. Наразі ж ідеологія кашубського мовного відродження співіснує з двомовними або переважно польськомовними практиками етнічного активізму.</p> 2022-07-27T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Васюков Олександр http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262021 Криза проникнення: український контекст 2022-07-27T09:53:48+03:00 Брехаря Світлана m0504466775@gmail.com <p>У статті аналізуються вияви кризи проникнення в Україні у ході трансформації політичного режиму і модернізації політичної системи, суперечності та перешкоди, що виникають під час реалізації владою повноважень та рішень. Обґрунтовується поняття „кризи проникнення” як нездатність влади втілювати ухвалені нею рішення в суспільну практику. Аналізуються фактори, що здатні провокувати розвиток та загострення кризи, серед яких в українських реаліях залишаються передусім діяльність фінансово-промислових груп, нечіткий розподіл компетенцій між радами та місцевими державними адміністраціями, протистояння вертикалі „центр-регіони”, відсутність дієвої</p> <p>судової системи. Авторка пропонує під час аналізу кризи виділяти два рівні: інституційний - адже криза проникнення насамперед зачіпає інституційно-політичну структуру влади, переважно вражає вертикальні відносини „центр-регіони”; та соціальний - виявом кризи є зниження здатності державного управління проводити свої директиви в маси і отримувати від них адекватну реакцію. Авторка звертає увагу на феномен непроникненості влади, її герметизації, що може провокувати спалахи протестів - коли громадяни відкрито висловлюють незгоду з владним курсом та домагаються, аби їхні цілі та інтереси були визнані. На думку авторки, політичне і адміністративне проникнення необхідне для життєздатної політичної системи. У разі втрати владою цієї властивості владний механізм та відносини між його суб’єктами потребуватимуть переформатування. Серед заходів, здатних уповільнити або подолати кризу проникнення в актуальних для України реаліях, авторка вказує на необхідність ефективної реформи державного апарату, судової реформи, громадського аудиту дій влади та здійснення політики деолігархізації.</p> 2022-07-27T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Брехаря Світлана http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262023 Міграційна політика у великих містах: доцільність розроблення, зміст та пріоритети 2022-07-27T10:24:07+03:00 Малиновська Олена m0504466775@gmail.com <p>У статті аргументовано необхідність посилення уваги до реалізації міграційної політики у великих містах та окреслено основні напрями відповідної діяльності. В Україні, як і у всьому світі, найбільші міста є центрами тяжіння і для внутрішніх, і для зовнішніх мігрантів. Правила щодо прибуття, перебування іммігрантів, доступ до ринку праці, надання міжнародного захисту тощо встановлюються загальнонаціональним законодавством, проте конкретні заходи з їх реалізації відбуваються на місцях. Попри це питання міграції далеко не завжди враховується в планах розвитку міст, часто залишається поза увагою місцевої адміністрації.</p> <p>Потреба у розробленні заходів з реалізації міграційної політики на міському рівні зумовлена тим, що швидкі темпи урбанізації й міграція, інтенсивність якої зростає, викликають нові ризики, проте водночас відкривають нові можливості. Трудовий та інтелектуальний потенціал мігрантів, привнесені ними ідеї та вкладені кошти є важливим чинником розвитку міст. Значення міграційного менеджменту в містах особливо зросло на тлі масових вимушених переміщень, спричинених агресією Російської Федерації. Переважна більшість з півтора мільйона внутрішньо переміщених осіб, змушених залишити місця попереднього проживання внаслідок подій на Донбасі 2014 р., були містянами, які шукали притулку так само в містах. Концентрація населення у великих містах закономірно посилиться в період відновлення після завершення повномасштабної російсько-української війни, причому не лише за рахунок громадян, а й іноземців, спеціалістів та працівників, які залучатимуться в інтересах відбудови економіки.</p> <p>Міграційний менеджмент у великих містах не обмежується лише реалізацію делегованих їм з центрального рівня функцій, він має бути спрямований на забезпечення прав мігрантів, функціональної та культурної інтеграції в міське середовище, а також використання потенціалу мігрантів для розвитку міст та збагачення і урізноманітнення міського життя. На міському рівні реалізація міграційної політики має розвиватися за кількома основними напрямами, головні серед яких - забезпечення людських прав мігрантів, створення умов для їхньої інклюзії до міської громади. Досягнення цілей міграційної політики у великому місті передбачає комплексний підхід, інституційне та ресурсне забезпечення, тісну співпрацю місцевої влади, громадянського суспільства, бізнесу та самих мігрантів.</p> 2022-07-27T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Малиновська Олена http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262026 Розвиток політичного процесу у Волинській області (1991—2021) 2022-07-27T10:42:50+03:00 Бортніков Валерій m0504466775@gmail.com <p>У статті здійснено науковий аналіз політичного процесу у Волинській області протягом тридцяти років існування незалежної України.</p> <p>Акцентовано на інституційних та позаінституційних практиках політичної діяльності та участі суб’єктів суспільно-політичних відносин, які визначали/ визначають характер і спрямованість політичного процесу на Волині. Розкрито послідовність дій влади та опозиції щодо демонтажу інститутів влади радянської епохи, проведення декомунізації символічного простору населених пунктів області, створення інститутів громадянського суспільства і партій, зміни парадигми ставлення місцевої влади до церков та їх конфесій, учасників національно- визвольних змагань тощо. Вагомий вплив на спрямованість політичного процесу справляє електоральна участь громадян на виборах до вищих та місцевих органів влади та, відповідно, якісний склад Верховної Ради України та місцевих рад. Поряд з аналізом партійного представництва від Волині у депутатському корпусі українського парламенту простежено динаміку участі та переваг окремих політичних сил і партій на виборах до обласної ради. Здійснено періодизацію процесу партійно-політичного структурування в краї. Значу увагу приділено аналізу суспільно-політичної активності волинян під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. Автор дійшов висновку, що загалом політичний процес на Волині відтворює спрямованість перебігу політичного процесу в Україні з одночасною його диверсифікацією за такими головними напрямами: по-перше, відмови від авторитарно-тоталітарних інституційних форм і переходу до демократичних; по­друге, декомунізації публічного простору та моделювання історичної пам’яті, яке супроводжується поверненням національних (місцевих) традицій, ритуалів і символів; по-третє, збагачення „палітри” вітчизняного досвіду здійснення політичної діяльності та участі регіональними практиками.</p> 2022-07-27T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Бортніков Валерій http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262038 Криза східного вектора зовнішньої політики України 2022-07-27T12:09:25+03:00 Кондратенко Олег m0504466775@gmail.com <p>У статті проаналізовано сутність та причини кризи східного зовнішньополітичного вектора України. Акцентовано, що питання російського напряму зовнішньої політики України набуло своєї актуальності вже від моменту здобуття нею незалежності. Стрімкий сплеск наукового та експертного дискурсу припадає на 2014 та 2022 рр., коли, відповідно, розпочалася гібридна війна та відкрита агресія Росії проти України. На основі аналізу політологічного дискурсу зроблено висновок, що першоосновою кризи східного вектора зовнішньої політики України є передусім об’єктивний фактор агресивної імперської політики Росії, яка базується на євразійському реваншизмі - прагненні відродити тотальний вплив на пострадянському просторі.</p> <p>Підтверджено, що розміщення на території України військово-морської бази РФ у Севастополі, а також втрата ядерного статусу поряд з різким економічним спадом позбавило її перспектив здобуття належного геополітичного статусу в умовах формування постбіполярного світопорядку. Відтак Україна фактично погодилась на розгортання російського Чорноморського Флоту на власній території. Така позиція, як доводять науковці, суперечила Концепції зовнішньої політики України від 1993 р., де ішлося про недопустимість присутності збройних сил інших держав на її території. Все це сприяло окупації Криму, інспірації Росією гібридного конфлікту на Донбасі у 2014 р. та відкритої збройної агресії у 2022 р.</p> <p>Україна домоглася значних успіхів у протистоянні з реваншистською Росією, проти якої запроваджено масштабні санкції. Отримавши значну військово-технічну допомогу від Заходу, Україна зламала стратегічні плани Москви щодо позбавлення її державності та відновлення СРСР на значній частині пострадянського простору. У ході збройного протистояння з Росією Україна набула геополітичної суб’єктності та здобула перспективу вступу до ЄС. Також доведено, що Україна має значні перспективи отримання нового плану Маршалла задля повоєнної відбудови економіки та інфраструктури. При всьому Україна має підтримувати політику забезпечення технологічної трансформації та не відмовлятися від стратегії набуття повноправного членства в НАТО.</p> 2022-07-27T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Кондратенко Олег http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262027 Громадянська освіта як фактор подолання абсентеїзму в Україні 2022-07-27T11:00:58+03:00 Перегуда Євген m0504466775@gmail.com Корнієвський Олександр m0504466775@gmail.com Гаврилюк Дмитро m0504466775@gmail.com <p>Проаналізовано особливості проявів політичного абсентеїзму та громадського активізму в українському суспільстві. Досліджено феномен, причини політичного абсентеїзму та його вплив на суспільно-політичне життя в Україні, а також визначено шляхи послаблення абсентеїстичних тенденцій у суспільстві. Акцентовано на поширенні політичного абсентеїзму серед молоді та інших вікових груп населення, що призвело до низької явки на президентських і парламентських виборах у 2019 р., а також - найнижчої за всю історію України явки на місцевих виборах у жовтні 2020 р. Показано, що упровадження зарубіжного досвіду подолання політичного абсентеїзму сприятиме визначенню ефективних шляхів послаблення цього явища в українському суспільстві.</p> <p>Авторами досліджується також явище громадського активізму. Зазначено, що особ­ливого розмаху він набув під час Євромайдану, коли стрімко зросла політична активність гро­мадян на тлі тотальної корупції усіх гілок влади, що супроводжувалася відходом від євроінтеграційного курсу, розвалом армії на тлі посилення правоохоронних органів. Окупація Криму та російська агресія на Сході України зумовили розвиток добровольчого та волонтерського рухів. Автори зазначають, що протягом останніх років активність громадян зосередилася здебільшого на розв’язанні актуальних проблем місцевого значення, зокрема на протидії незаконній забудові, захисті підприємців від свавілля місцевої влади. Для підтримки розвитку громадського активізму в Україні були організовані різноманітні освітні проекти, вебінари, тренінги тощо. Аналізується стан громадського активізму в Україні, зокрема - на місцевому рівні, спрямованого на утвердження реального громадянського суспільства, посилення впливу територіальних громад на розв’язання місцевих проблем, пропонуються шляхи підвищення рівня політичної культури громадян.</p> 2022-07-27T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Перегуда Євген , Корнієвський Олександр , Гаврилюк Дмитро http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262034 Збереження пам’яті про жертви Бабиного Яру: меморіальні контексти та політичні виклики сучасності 2022-07-27T11:37:30+03:00 Подольський Анатолій m0504466775@gmail.com <p>Стаття присвячена науко­вому аналізу проблеми меморіалізації те­ренів Бабиного Яру в суверенній Україні.</p> <p>Автор розкрив історичний контекст цієї проблематики, лапідарно представивши історію трагедії Бабиного Яру, злочинів націонал-соціалізму, вбивство цивільного населення — і євреїв, і не євреїв Києва — під час нацистської окупації міста в роки Другої світової війни. Особливу увагу в статті при­ділено сучасному стану збереження пам’яті про жертви Бабиного Яру, політичній складо­вій цієї проблеми, зокрема — боротьбі проти проросійського проєкту вшанування пам’яті жертв Голокосту і жертв Бабиного Яру.</p> <p>У статті розглянуто головні наукові, меморіальні та політичні аспекти й принципи діяльності приватного фонду „Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"” (МЦГБЯ). Наведено приклади втручання цієї фундації в українську політику пам’яті з метою впливу на зміну української традиції вшанування пам’яті про жертви Другої світової війни, що формувалася в останні тридцять років та спроб просування історичних наративів путінського режиму. Запропоновано шляхи подолання такого впливу на політику і культуру пам’яті в Україні, представлено переваги державної концепції комплексної меморіалізації теренів Бабиного Яру.</p> <p>На думку автора, першим кроком до втілення у життя цієї концепції має стати консолідація зусиль усіх зацікавлених у гідному вшануванні пам’яті жертв Голокосту та Бабиного Яру. Йдеться насамперед про спільні зусилля профільних, фахових установ, державних інституцій та неурядових, громадських об’єднань у створенні справжнього Національного меморіалу на території Бабиного Яру, що увічнить пам’ять усіх цивільних та військових жертв цього трагічного місця не тільки столиці, але й всієї країни. Автор наголошує на важливості й актуальності цієї форми боротьби за пам’ять і власну історію, необхідності протистояння російській агресії в царині формування історичної пам’яті про Другу світову війну в Україні.</p> 2022-07-27T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Подольський Анатолій http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262019 М. Грушевський і концепція української соборності (1917—1918 рр.) 2022-07-27T08:57:48+03:00 Солдатенко Валерій m0504466775@gmail.com <p>У статті розкривається внесок М. Грушевського в обґрунтування концепції со­борності України. В історіографії доволі широко представлені публікації, присвячені з’ясуванню феномену розробки вченим і незмінним керів­ником Центральної Ради комплексної, багато- аспектної, багатогранної концепції Української національно-демократичної революції, тоді як її органічна, невіддільна (хоч, у певному сенсі, й самодостатня) складова - теоретичне формування проектів збирання в цілість етнічно споріднених гілок українства, територій, на яких вони мешкали, - значно рідше ставала предметом спеціального вивчення і оцінки, вільно чи мимоволі відсувалася на периферію аналізу. Як правило, увага зміщалася до подій кінця 1918 р. - початку 1919 р., коли історичний діяч уже не справляв на суспільні процеси такого впливу, як раніше. Однак фактом залишається те, що видатний інтелектуал, бездоганно володіючи науковою методологією та історичними даними, зокрема - статистикою, переконливо довів, що найнадійнішим, найбільш логічним і зрозумілим, за великим рахунком і в загальних смислах правомірним варіантом конструктивного руху до жаданої мети повинне бути неухильне дотримання етнографічного принципу.</p> <p>На його основі були об’єктивно окреслені загальні межі розселення українського етносу і сформульовані конкретно прораховані реальні пропозиції (така робота була не простою і не одномоментною) щодо включення до складу відроджуваної держави на порайонному рівні (звісно, передусім у порубіжних випадках) історично сформованих земель, де безсумнівним переважаючим масивом було українство. В суперечливих і спірних ситуаціях, з урахуванням динаміки революційних змін передбачалося проведення місцевих референдумів і плебісцитів. Чесні, вивірені, справедливі підходи клалися в основу визначальних документів, якими скеровувався поточний і перспективний процес становлення української державності - Універсалів Центральної Ради та Конституції Української Народної Республіки. Теоретичні гіпотетичні вибудови були в подальшому серйозно підтверджені у своїй глибинній сутності життєвою практикою.</p> <p>Автор доходить висновку, що означений аспект проблеми набуває особливого звучання і політичної актуальності у зв’язку зі сучасною інформаційною війною, в епіцентр якої останнім часом потрапив більше як сторічний досвід українського державотворення й передусім його соборницька складова.</p> <p>&nbsp;</p> 2022-07-27T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Солдатенко Валерій