Дворівнева пропорційна виборча система в Україні: крос-регіональний аналіз першої апробації

Анотація

У статті досліджуються деякі ефекти від першої апробації дворівневої пропорційної системи з „гнучкими” списками на місцевих виборах в Україні 2020 року. В компаративно-регіональному розрізі аналізується вплив нової системи на збільшення кількості недійсних бюлетенів та розраховується відсоток виборців, які скористалися правом преференційного голосу за конкретного кандидата з окружного списку обраної партії. Сформульовано гіпотези щодо регіональних відмінностей стосовно цих кількісних параметрів: зокрема, на частку недійсних бюлетенів може впливати етнолінгвістичний та урбаністичний фактори. Виявлено, що близько 80% виборців, які взяли участь у голосуванні восени 2020 року, скористалися правом преференційного голосу, вписавши номер конкретного кандидата до бюлетеня – цей несподівано високий показник вписано в контекст інших національних кейсів, де застосовувалися пропорційні системи з „гнучкими” чи чистими „відкритими” списками.

Особлива увага фокусується на питанні співвідношення двох рівнів електоральної системи – єдиних „закритих” та окружних „гнучких” списків і, відповідно, балансі впливу виборців та партійних керівництв на проходження кандидатів до місцевих рад. Це співвідношення обраховано для усіх обласних рад, а на матеріалі Харківської та Львівської обласної ради визначено емпіричну ймовірність зміни черговості кандидатів в окружних партійних списках під впливом голосування виборців. Хоча прихильники та лобісти запровадження нової електоральної системи в Україні називали її моделлю з „відкритими” списками, у статті визначаються два ключові інституційні механізми суттєвого применшення ролі преференційного голосування у підсумковому визначенні кандидатів, які здобули мандати. Аргументовано, чому за результатами персонального розподілу мандатів між кандидатами у партійних списках ця модель „гнучких” списків була ближчою до полюса „закритих”, ніж „відкритих” списків.