Модифікація державної політики збереження національної ідентичності закордонних українців

Анотація

Закордонні українці (українська діаспора, автохтонні українці, українці, що мають статус „закордонний українець”, трудові та освітні мігранти та члени їхніх сімей) є важливим демографічним, інтелектуальним, соціально-культурним та інформаційним ресурсом країни. Тектонічні зсуви, які відбуваються останнім часом, особливо після початку війни Росії проти України у 2014 році, призводять до значних змін у процесі формування складу та структури закордонного українства не тільки як етнічного, але й національно-громадянського феномену. Зважаючи на те, що в умовах повномасштабного наступу РФ на Україну мільйони українців змушені були виїхати за кордон, інтегруючись у суспільства країн перебування, існує загроза їх асиміляції, а відтак втрати української національної ідентичності.

Новітні тенденції суттєвого збільшення кількості тимчасово переміщених осіб з України (йдеться про мільйони громадян та осіб без громадянства) та ймовірного переходу частини з них у категорію закордонного українства потребують серйозного переосмислення шляхів і механізмів збереження їх національної ідентичності. Важливим є і врахування правильного підходу у поєднанні етнічного та національно-громадянського в процесі вдосконалення державної політики щодо закордонного українства.

Необхідне глибоке та системне переосмислення основних підходів та завдань взаємодії із закордонним українством та вироблення оптимального балансу між етнічним і національно-громадянським у процесі недопущення асиміляції українців за кордоном та збереження їх сталого зв’язку з Україною.

У статті аналізуються основні чинники, що впливають на формування української ідентичності, процеси, які можуть призвести до асиміляції, а також визначаються новітні тенденції, проблеми та пропонуються шляхи вирішення питань, пов’язаних зі збереженням національної ідентичності закордонних українців.