Гендерний вимір мовної поведінки жінок у різномовних сім’ях і партнерствах

Анотація

Типові дослідження національної та мовної проблематики сфокусовані на макрорівні соціальної структури. Незважаючи на значну кількість наявних досліджень проблематики гендерної нерівності, в Україні зокрема, питання інкорпорації гендерного аспекту в контекст відтворення національної ідентичності детально не досліджувалося. Зважаючи на постколоніальну спадщину українського суспільства, що спирається на її статусні позиції відносно Росії за радянських часів, можна говорити про існування ієрархічності у контексті національних ідентичностей, де мова являє собою один із зчитуваних та виразних її проявів. Враховуючи обидві ієрархічні структури, що існують в сучасному українському суспільстві, а саме – гендерну та національну, основною темою дослідження є питання про те, чи робить гендерна нерівність внесок у зміну практик мовної поведінки у різномовних сім’ях та партнерствах у контексті постколоніального досвіду українського суспільства. Дослідники застосовують концептуальне розрізнення „креольської” та „тубільної” моделей української ідентичності для вибудовування зв’язків між мовною поведінкою та національною ідентичністю. Емпіричною базою дослідження слугує серія напівструктурованих інтерв’ю із жінками, котрі змінили мову спілкування у шлюбі і/чи партнерстві. Ключовий висновок дослідження полягає в тому, що гендерні та постколоніальні ієрархії демонструють досить тісний взаємозв’язок. Дослідження виявило, що чинники зміни мов у випадку україномовних і російськомовних інформанток не є однаковими. Перспектива дослідження може бути пов’язана із питанням про те, чи послаблення гендерної нерівності матиме наслідком послаблення постколоніальних ієрархій в Україні?