Харизма і трансформаційне лідерство в нових незалежних державах
Ключові слова:
харизма, лідерство, нові незалежні держави, авторитаризмАнотація
Статтю присвячено проблемі харизматичної легітимації влади в посткомуністичних країнах. Становлення нових незалежних держав, формування владних інституцій, запровадження демократичних норм і принципів у політичний процес створили умови для реалізації того типу політичного лідерства, який називають харизматичним. Визначення харизматичного лідерства та його основні характеристики було запропоновано Максом Вебером, чиї концепції дали початок теорії політичної харизми. У статті проаналізовані положення, що були висунуті в рамках т. зв. функціонального підходу до вивчення явища харизми. Згідно з цим підходом, харизматичне лідерство виконує важливу функцію заснування нової форми соціального порядку, що є особливо важливо, коли створюються нові держави та формується національна самосвідомість.
У статті проаналізовано актуалізацію запиту на харизматичне лідерство в умовах кризи легітимності комуністичної системи в СРСР, а також еволюцію харизматичного лідерства останнього керівника союзної держави та перших керівників нових незалежних держав. Труднощі становлення нового державного утворення формують запит на одноосібну владу і авторитарний спосіб прийняття суспільно важливих рішень.
За цих умов нестабільність і нерозвиненість демократичних інститутів у пострадянських країнах створили сприятливі умови для утвердження авторитарної моделі правління, свідченням чого є поширення явища президенціалізму на пострадянському просторі. Порівняльний аналіз стилю керівництва та засобів підтримання власної легітимності президентів Російської Федерації, Республіки Білорусі та України виявив особливості політичної культури, що сформувалася в цих країнах під дією низки чинників історичного, політичного та культурного характеру. У статті висновується, що визначальне значення для еволюції харизматичного лідерства має процес рутинізації харизми, який дозволяє конвертувати високу міру довіри до лідера і мобілізацію його прихильників на початковому етапі суспільних трансформацій у стабільні інститути, цінності та практики, що стають основою національної державності у її властивих політичних формах.
Посилання
Ake, C. (1966). Charismatic Legitimation and Political Integration. Comparative Studies in Society and History, 9(1), 1–13.
Antonakis, J., Bastardoz, N., Jacquart, P., & Shamir, B. (2016). Charisma: An Ill-defined and Ill-measured gift. Annual Review of Organizational and Organizational Behavior, 3, 293–319.
Banac, I. (1992). Post-Communism as Post-Yugoslavism: The Yugoslav Non-Revolutions of 1989–1990. In Eastern Europe in Revolution (p. 168–187). Cornell University Press.
Barisione, M. (2023). Reviving Metapersonal Charisma in Max Weber. Political Theory, 51(3), 530–555.
Batenko, T. (2000). Koroli SND: Portrety dvanadtsyaty prezydentiv (tendentsiyi ta zakonomirnosti rozvytku v postradyansʹkomu prostori) [Kings of the CIS: Portraits of twelve presidents (trends and patterns of development in the post-Soviet space)]. Lviv: Kalʹvariya [in Ukrainian].
Bensman, J., & Givant, M. (1986). Charisma and modernity. In R. M. Glassman, & Swatos, Jr. W. H. (Eds.). Charisma, History and Social Structure. New York.
Bilyy, O. (1997). Ideya suverenitetu i stratehiyi uryaduvannya. V Demony myru ta bohy viyny. Sotsialʹni konflikty postkomunistychnoyi doby (s. 373–389) [The idea of sovereignty and governance strategies. In Demons of peace and gods of war. Social conflicts of the post-communist era]. Kyiv: Politychna dumka [in Ukrainian].
Boehmer, E. (2012). Madiba magic. Nelson Mandela’s charisma. In Ibrahim, V. & Wunsch, M. (Eds). Political Leadership, Nations and Charisma (p. 159–168). Taylor & Francis Group.
Brecher, M. (2016). Political Leadership and Charisma. Nehru, Ben-Gurion, and Other 20th Century Political Leaders: Intellectual Odyssey I. Montreal: Palgrave Macmillan.
Camic, C. (1980). Charisma: Its Variety, Preconditions and Consequences. Sociological Inquiry, 50(1), 5–23.
Chemerys, V. L. (1994). Prezydent: Roman-ese [The President: A novel-essay]. Kyiv: Vydavnytstvo SP "Svenas" [in Ukrainian].
Derman, J. (2012). Max Weber in Politics and Social Thought: From Charisma to Canonization. Cambridge, UK: Cambridge University Press.
Eatwell, R. (2006). The Concept and Theory of Charismatic Leadership. In A. C. Pinto, R. Eatwell, & S. U. Larsen (Eds). Charisma and Fascism in Interwar Europe (p. 3–18). Taylor & Francis.
Elʹtsyn, B. N. (1990). Ispovedʹ na zadannuyu temu [Confession on a given topic]. Vilnius: Baltykon [in Russian].
Falco, R. (2010). Charisma and Myth. New York: Continuum International Publishing.
Friedland, W. H. (1964). For a Sociological Concept of Charisma. Social forces (Vol. 43), 112, 18–26.
Galkin, A. A., & Krasin, Y. A. (1998). Rossiya na pereputʹe. Avtorytaryzm yly demokratyya: varyanty razvytyya [Russia at a crossroads. Authoritarianism or democracy: development options]. Moskva: Vesʹ mir [in Russian].
Glassman, R. (1975). Legitimacy and manufactured charisma. Social research (Vol. 42), 4, 615–636.
Holovynsʹkyy, K. (2000). Kharyzma ta liderstvo v umovakh kryzy [Charisma and leadership in times of crisis]. Lyudyna i polityka, 6, 8–10 [in Ukrainian].
House, R. J. (1977). A 1976 theory of charismatic leadership. In J. G. Hunt, & L. L. Larson (Eds). Leadership: the cutting edge (p. 76–106). Carbondale: Southern Illinois University Press.
Howell, J. M., & Frost, P. J. (1989). A laboratory study of charismatic leadership. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 43, 243–269.
Ibrahim, V., & Wunsch, M. (Eds). (2012). Political Leadership, Nations and Charisma. Taylor & Francis Group.
Ivanchenko, R. (1992). Ukrayina vid Kyya do Kravchuka [Ukraine from Kyi to Kravchuk]. Kyiv: Ukrayinsʹkyy pysʹmennyk [in Ukrainian].
Karmazina, M. (2005). Deyaki osoblyvosti prezydentstva na postradyansʹkomu prostori (1991–2004 rr.) [Some features of the presidency in the post-Soviet space (1991–2004)]. Politychnyy menedzhment, 3, 28–41 [in Ukrainian].
Kharyzma i demokratiya: yevropeysʹki tradytsiyi ta ukrayinsʹki realiyi [Charisma and democracy: European traditions and Ukrainian realities]. (1999). Politychna dumka, 16 [in Ukrainian].
Kochubey, L. (2006). Politychne liderstvo i PR-diyalʹnistʹ [Political leadership and PR activities]. Politychnyy menedzhment, Spetsialʹnyy vypusk, 183–190 [in Ukrainian].
Korzhakov, A. (1997). Boris Elʹtsyn: ot rassveta do zakata [Boris Yeltsin: from dawn to dusk]. Moskva: Interbuk [in Russian].
Kukhta, B., & Teploukhova, N. (1996). Politychni elity i lidery (2-he vydannya) [Political elites and leaders (2nd edition)]. Lwiv: Kalʹvariya [in Ukrainian].
Kuznetsova, S. V. (2002). Politychne liderstvo: sutnistʹ ta mekhanizmy formuvannya v Ukrayini (Avtoref. dys... kand. polit. nauk) [Political leadership: essence and mechanisms of formation in Ukraine (Author's dissertation... candidate of political sciences)]. Kyyivsʹkyy natsionalʹnyy un-t im. Tarasa Shevchenka. Kyiv [in Ukrainian].
Lee, T. C. (2018). Can Xi Jinping be the next Mao Zedong? Using the Big Five Model to Study Political Leadership. Journal of Chinese Political Science / Association of Chinese Political Studies, 23, 473–497.
Lepsius, M. R. (1986). Charismatic Leadership: Max Weber's Model and Its Applicability to the Rule of Hitler. In C. F. Graumann & S. Moscovici (Eds.). Changing Conceptions of Political Leadership. New York.
Lindholm, Ch. (1990). Charisma. New York: Columbia University Press.
Linz, J. J., & Stepan A. (1996). Problems of Democratic Transition and Consolidation. Baltimore and London: Johns Hopkins University
Madsen, D., & Snow, P. G. (1991). The Charismatic Bond: political behavior in time of crisis. Cambridge: Harvard University Press, Mass.
McDonnell, D. (2016). Populist leaders and coterie charisma. Political Studies, 64(3), 719–733.
Mykhalʹchenko, N. Y., & Andrushchenko, V. P. (1996). Belovezhʹe. L.Kravchuk. Ukrayna 1991–1995 [Belovezhye. L. Kravchuk. Ukraine 1991–1995]. Kiev: Ukraynskyy tsentr dukhovnoy kulʹtury [in Russian].
Pakulski, J. (1995). Mass Movements and Plebiscitary Democracy: Political Change in Central Eastern Europe. International Sociology, 10(4), 409–426.
Pfaff, S. (2002). Nationalism, Charisma, and Plebiscitary Leadership: The Problem of Democratization in Max Weber's Political Sociology. Sociological Inquiry (Vol. 72). 1, Winter, 81–107.
Pokalʹchuk, O. (2002). Psykholohichni pomylky politychnoho lidera [Psychological errors of a political leader]. Naukovi studiyi z sotsialʹnoyi ta politychnoyi psykholohiyi, 6(9), 208–215 [in Ukrainian].
Popok, A. A. (2001). Koly prevalyuyutʹ ambitsiyi lideriv, prohraye Ukrayinsʹka derzhava [When the ambitions of leaders prevail, the Ukrainian state loses]. Kyiv [in Ukrainian].
Potyekhin, O. (1998). Bilorusʹka modyfikatsiya suspilʹno-politychnoho rozvytku [Belarusian modification of socio-political development]. Politychna dumka, 14, 85–95 [in Ukrainian].
Pusic, V. (1994). Dictatorships with Democratic Legitimacy: Democracy versus Nation. East European Politics and Societies, 8(3), 383–401.
Rotman, D. H., Veremeeva, N. P., Levitskaya, Y. V., & Pravdivets, V. V. (2003). Belorusskiy variant kharizmy [Belarusian variant of charisma]. Sotsyologicheskiye issledovaniya, 3, 20–28 [in Russian].
Rozumnyy, M. M. (2024). Peredumovy demokratychnoho vyboru v novykh nezalezhnykh derzhavakh [Prerequisites of democratic choice in new independent states]. Naukovyy chasopys Ukrayinsʹkoho derzhavnoho universytetu imeni Mykhayla Drahomanova. Seriya 22. "Politychni nauky ta metodyky vykladannya sotsialʹno-politychnykh dystsyplin" (Tom 22). 36, 5–17 [in Ukrainian].
Rudych, F. (2007). Politychne liderstvo v krayinakh Tsentralʹnoyi i Skhidnoyi Yevropy [Political leadership in the countries of Central and Eastern Europe]. Politychnyy menedzhment, Spetsialʹnyy vypusk, 4–15 [in Ukrainian].
Saadanbekov, ZH. S. (2000). Sumerky avtorytaryzma: zakat yly rassvet? [Twilight of authoritarianism: sunset or dawn?]. Kiev: Nica-tsentr [in Russian].
Sandri, G., Seddone, A., & Venturino, F. (2019). When charisma is no longer enough. Insights on populist parties' leadership from the (Northern) League. Polish Political Science Review / Polski Przegląd Politologiczny, 7(1), 80–95.
Schweitzer, A. (1984). The Age of Charisma. Chicago: Nelson-Hall.
Sharvarok, O. (1998). Try gerdany na odne cholo (Rozdumy pro natsionalʹnoho heroya) [Three gerdans on one forehead (Reflections on a national hero)]. Politychna dumka, 12, 110–117 [in Ukrainian].
Shils, E. (1965). Charisma, order, and status. American Sociological Review, 30, 199–213.
Tiryakian, E. (1995). Collective Effervescence, Social Change and Charisma: Durkheim, Weber and 1989. International Sociology, 10(3), 269–281.
Tucker, R. C. (1968). The Theory of Charismatic Leadership. In D. A. Rustow (Ed.). Philosophers, and Kings: Studies in Leadership, Daedalus, 97(3), Summer, 731–756.
Tumanov, S. V., Hasparashvili, A. T., & Miteva, L. D. (2003). Politicheskoe kharizmatycheskoe liderstvo v Rossii: mify y realii [Political charismatic leadership in Russia: myths and realities]. Sotsyologicheskiye issledovaniya, 3, 20–28 [in Russian].
Ulytʹonok, H. (1997). Oleksandr Lukashenko: vlada vid Boha chy chortyk z tavlynky [Alexander Lukashenko: power from God or a devil from a tavlinka]. Nova khvylya, 1, 14–16 [in Ukrainian].
Weber, M. (1947). The Theory of Social and Economic Organization / Trans. by Talcott Parsons. New York.
Willner, A. R. (1984). The Spellbinders: Charismatic Political Leadership. New Haven, CT: Yale University Press.
Zelenʹko, H. (2006). Konteksty politychnoho liderstva na postradyansʹkomu prostori [Contexts of political leadership in the post-Soviet space]. Politychnyy menedzhment, Spetsialʹnyy vypusk, 136–146 [in Ukrainian].
Zushchyk, YU. M., Kryvosheyenko, D. V., & Yablonsʹkyy, V. M. (1999). Fihury. Politychne liderstvo v suchasniy Ukrayini [Figures. Political leadership in modern Ukraine]. Kyiv: Alʹterpres [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/
