Популізм у добу постправди: від антиінтелектуалізму до абсолютизації емоцій

Анотація

Стаття презентує спробу окреслення магістрального шляху сучасного популізму через формування варіанта відповіді на питання про причини надзвичайних успіхів популізму в сучасному світі з огляду на варіативність сучасного популізму, гаданої втрати ним політичного характеру на користь економічного, культурного тощо. Оскільки одним із визнаних маркерів популізму є антиінтелектуалізм, виокремлення причин неоднозначного ставлення пересічних людей до представників інтелектуальної верстви, яке простежується упродовж останніх півтораста років, уточнює причини затребуваності популізму як такого. Залучення запропонованого Х. Ортегою-і-Гассетом розуміння концепту "масової людини", а також висновків когнітології та психології дає змогу наголосити на ролі завищеної самооцінки інтелектуального рівня як передумови успіху антиінтелектуалістичних, отже, популістських настроїв. Це дозволяє заперечити тезу про те, що передумовою популізму є невігластво чи брак інформації. Наголошено, що соціальні зміни, які відбулися наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст., спричинилися до формування в цей час "масовою людиною" типу "нарциса", який вирізняється, серед іншого, гіпертрофованою увагою до власної емоційної сфери. В статті розглядаються варіанти використання популізмом цієї риси, що дозволяє виокремити поряд із іншими варіантами популізму психологічний популізм, котрий начебто не має жодного стосунку до політичного життя, але через імпліцитну присутність у свідомості електорату він опосередковано впливає на перебіг усіх суспільних процесів, зокрема, політичних. Особливо наголошується на ролі інформаційних технологій, а саме - соцмереж, у перетворенні як завищеної самооцінки, так і абсолютизації емоцій на соціополітичні детермінанти сучасної доби. Обстоюється теза про те, що посилення популізму невипадково збіглося в часі з явищем постправди, і саме посилена увага до емоцій є рисою, яка споріднює популізм і постправду, сприяючи їх взаємному посиленню та подальшому небезпечному зміцненню позицій популізму.