Warwashing як інфлюенсерський механізм легітимації воєнної політики в умовах платформізованої публічної сфери
Ключові слова:
політична легітимність, воєнна політика, warwashing, інфлюенсери, платформізована публічна сфера, цифрова політична комунікація, політична соціалізація, покоління ZАнотація
У статті здійснюється політологічний аналіз трансформації механізмів легітимації воєнної політики в умовах платформізованої публічної сфери з фокусом на ролі інфлюенсерських та мережевих акторів. Спираючись на класичні теорії політичної легітимності та сучасні підходи до аналізу цифрової політичної комунікації, обґрунтовується теза про перерозподіл джерел суспільної підтримки війни від інституційних форм політичної влади до неінституційних, персоналізованих і мережевих режимів легітимації.
У роботі вводиться та концептуалізується поняття "warwashing" як аналітична категорія, що описує структурний ефект політичної дії інфлюенсерів у платформізованій публічній сфері. Warwashing розглядається не як форма пропаганди чи маніпуляції, а як сукупність повторюваних інфлюенсерських і мережевих комунікативних практик, через які війна конвертується в ресурс політичної легітимності та набуває статусу соціально зрозумілої, морально виправданої й політично самоочевидної реальності поза межами формалізованих процедур демократичної підзвітності.
Методологічну основу дослідження становить якісний політологічний підхід із використанням порівняльного кейс-стаді. Емпіричний аналіз ґрунтується на трьох типах кейсів, що репрезентують різні конфігурації інфлюенсерської легітимації війни: персоналізовані інфлюенсерські практики, децентралізовані мережеві спільноти та псевдожурналістські формати нормалізації конфлікту. Аналіз дозволяє показати, що інфлюенсери виступають автономними політичними акторами, здатними виробляти альтернативні режими політичної легітимності незалежно від формальних інституцій.
Окрема увага приділяється впливу інфлюенсерських режимів легітимації на політичну соціалізацію покоління Z. Показано, що війна для молодіжних аудиторій дедалі частіше постає як елемент платформно опосередкованого досвіду, у межах якого політична участь реалізується через низькопорогові цифрові практики, персоналізовану довіру та символічну залученість. Отримані результати інтегруються в ширший дисертаційний контекст дослідження інфлюенсерів як акторів публічної політики в умовах війни.
Посилання
Бібліографічні посилання
Білоцерківська, О. М. (2025). Легітимність та лімінальний стан: виклики для інститутів публічної влади в умовах війни. Політикус, 1, 3239. https://doi.org/10.24195/2414- 9616.2025-1.5
Зеленько, Г. І. (2025). "Пастки спроможності" Української держави або як сформувати ефективну систему стримувань і противаг. У Г. І. Зеленько (Ред.). Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло: монографія (с. 386–409). Київ: ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Кононенко, Н. (2024). Партисипативні інструменти легітимації в умовах правового режиму воєнного стану. Науковий часопис УДУ імені Михайла Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методики викладання соціально-політичних дисциплін, 22(35), 2130. https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series22.2024.35.03
Кононенко, Н. (2025a). Інституційні механізми легітимації влади в умовах повномасштабної війни. Український політико-правовий дискурс, 16. https://doi.org/10.5281/zenodo.17600359
Кононенко, Н. (2025b). Між мобілізацією та довірою: трансформація легітимації влади в Україні під час війни. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія "Питання Політології", 48, 7–15. https://doi.org/10.26565/2220-8089-2025-48-01
Перевезій, В. О. (2023). Проблема інституційної спроможності парламенту під час війни. В О. О. Рафальський, & О. М. Майборода (Ред.). Адаптивні зміни політичного поля України в умовах війни: монографія (с. 40–79). ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Перевезій, В. О. (2024). Оптимізація парламентської моделі: неелекторальна легітимація Верховної Ради України під час війни і в повоєнний період. В О. О. Рафальський, & О. М. Майборода (Ред.). Адаптивні зміни у функціонуванні політичної системи України в умовах повоєнної відбудови: монографія (с. 41–74). ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Bennett, W. L. (2012). The Personalization of Politics. The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science, 644(1), 20–39. https://doi.org/10.1177/0002716212451428
Bennett, W. L., & Segerberg, A. (2014). The Logic of Connective Action. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9781139198752
Boulianne, S. (2019). Revolution in the making? Social media effects across the globe. Information, Communication & Society, 22(1), 39–54. https://doi.org/10.1080/1369118X.2017.1353641
Chadwick, A. (2017). The Hybrid Media System. New York: Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780190696726.001.0001
Cooley, A., Heathershaw, J., & Sharman, J. C. (2018). Laundering Cash, White Washing Reputations. Journal of Democracy, 29(1), 39–53. https://doi.org/10.1353/jod.2018.0003
Delmas, M. A., & Burbano, V. C. (2011). The Drivers of Greenwashing. California Management Review, 54(1), 64–87. https://doi.org/10.1525/cmr.2011.54.1.64
Easton, D. (1979). A systems analysis of political life. Phoenix book. University of Chicago Press.
George, A. L., & Bennett, A. (2005). Case studies and theory development in the social sciences. BCSIA studies in international security. MIT Press.
Grix, J., Brannagan, P. M., & Lee, D. (2019). Sports Mega-Events and the Concept of Soft Power. In J. Grix, P. M. Brannagan, & D. Lee (Eds.). Entering the Global Arena (p. 23–36). Springer Singapore. https://doi.org/10.1007/978-981-13-7952-9_3
Hetherington, M. J., & Nelson, M. (2003). Anatomy of a Rally Effect: George W. Bush and the War on Terrorism. Political Science and Politics, 36(1), 37–42. https://doi.org/10.1017/S1049096503001665
Hoskins, A., & O`Loughlin, B. (2010). War and media: The emergence of diffused war. Polity Press.
Lipset, S. M. (1959). Some Social Requisites of Democracy: Economic Development and Political Legitimacy. American Political Science Review, 53(1), 69–105. https://doi.org/10.2307/1951731
Loader, B. D., Vromen, A., & Xenos, M. A. (2014). The networked young citizen: social media, political participation and civic engagement. Information, Communication & Society, 17(2), 143150. https://doi.org/10.1080/1369118X.2013.871571
Lyon, T. P., & Montgomery, A. W. (2015). The Means and End of Greenwash. Organization & Environment, 28(2), 223249. https://doi.org/10.1177/1086026615575332
Mueller, J. E. (1970). Presidential Popularity from Truman to Johnson. American Political Science Review, 64(1), 18–34. https://doi.org/10.2307/1955610
Norris, P. (2011). Democratic Deficit: Critical Citizens Revisited. Cambridge University Press.
Palomino, D. J. (2025). Legitimacy, War, and the State: A Framework for Understanding Legitimation Strategies in US Foreign Policy (Master`s thesis). Old Dominion University.
Schmitt, C. (2005). Political theology: Four chapters on the concept of sovereignty. University of Chicago Press.
Suchman, M. C. (1995). Managing Legitimacy: Strategic and Institutional Approaches. Academy of Management Review, 20(3), 571–610. https://doi.org/10.5465/amr.1995.9508080331
Tufekci, Z. (2017). Twitter and Tear Gas. The Power and Fragility of Networked Protest. Yale University Press. https://doi.org/10.25969/mediarep/14848
van Dijck, J., Poell, T., & Waal, de M. (2018). The Platform Society. New York: Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780190889760.001.0001
Weber, M. (2013). Economy and Society: An Outline of Interpretive Sociology (G. Roth & C. Wittich, Eds.). University of California Press.
References
Bennett, W. L. (2012). The Personalization of Politics. The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science, 644(1), 20–39. https://doi.org/10.1177/0002716212451428
Bennett, W. L., & Segerberg, A. (2014). The Logic of Connective Action. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9781139198752
Bilotserkivska, O. M. (2025). Lehitymnist ta liminalnyi stan: vyklyky dlia instytutiv publichnoi vlady v umovakh viiny [Legitimacy and Liminal State: Challenges for Public Power Institutions under Conditions of War]. Politykus, 1, 32–39. https://doi.org/10.24195/2414- 9616.2025-1.5 [in Ukrainian].
Boulianne, S. (2019). Revolution in the making? Social media effects across the globe. Information, Communication & Society, 22(1), 39–54. https://doi.org/10.1080/1369118X.2017.1353641
Chadwick, A. (2017). The Hybrid Media System. New York: Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780190696726.001.0001
Cooley, A., Heathershaw, J., & Sharman, J. C. (2018). Laundering Cash, White Washing Reputations. Journal of Democracy, 29(1), 39–53. https://doi.org/10.1353/jod.2018.0003
Delmas, M. A., & Burbano, V. C. (2011). The Drivers of Greenwashing. California Management Review, 54(1), 64–87. https://doi.org/10.1525/cmr.2011.54.1.64
Easton, D. (1979). A systems analysis of political life. Phoenix book. University of Chicago Press.
George, A. L., & Bennett, A. (2005). Case studies and theory development in the social sciences. BCSIA studies in international security. MIT Press.
Grix, J., Brannagan, P. M., & Lee, D. (2019). Sports Mega-Events and the Concept of Soft Power. In J. Grix, P. M. Brannagan, & D. Lee (Eds.). Entering the Global Arena (p. 23–36). Springer Singapore. https://doi.org/10.1007/978-981-13-7952-9_3
Hetherington, M. J., & Nelson, M. (2003). Anatomy of a Rally Effect: George W. Bush and the War on Terrorism. Political Science and Politics, 36(1), 37–42. https://doi.org/10.1017/S1049096503001665
Hoskins, A., & O`Loughlin, B. (2010). War and media: The emergence of diffused war. Polity Press.
Kononenko, N. (2024). Partysypatyvni instrumenty lehitymatsii v umovakh pravovoho rezhymu voiennoho stanu [Participatory Instruments of Legitimization in the Context of the Martial Law Regime]. Naukovyi chasopys UDU imeni Mykhaila Drahomanova. Seriia 22. Politychni nauky ta metodyky vykladannia sotsialno-politychnykh dystsyplin, 22(35), 2130. https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series22.2024.35.03 [in Ukrainian].
Kononenko, N. (2025a). Instytutsiini mekhanizmy lehitymatsii vlady v umovakh povnomasshtabnoi viiny [Institutional Mechanisms of Power Legitimation in Conditions of Full-Scale War]. Ukrainskyi polityko-pravovyi dyskurs, 16. https://doi.org/10.5281/zenodo.17600359 [in Ukrainian].
Kononenko, N. (2025b). Mizh mobilizatsiieiu ta doviroiu: transformatsiia lehitymatsii vlady v Ukraini pid chas viiny [Between Mobilization and Trust: The Transformation of Political Legitimacy in Ukraine During the War]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia "Pytannia Politolohii", 48, 7–15. https://doi.org/10.26565/2220-8089-2025-48-01 [in Ukrainian].
Lipset, S. M. (1959). Some Social Requisites of Democracy: Economic Development and Political Legitimacy. American Political Science Review, 53(1), 69–105. https://doi.org/10.2307/1951731
Loader, B. D., Vromen, A., & Xenos, M. A. (2014). The networked young citizen: social media, political participation and civic engagement. Information, Communication & Society, 17(2), 143150. https://doi.org/10.1080/1369118X.2013.871571
Lyon, T. P., & Montgomery, A. W. (2015). The Means and End of Greenwash. Organization & Environment, 28(2), 223249. https://doi.org/10.1177/1086026615575332
Mueller, J. E. (1970). Presidential Popularity from Truman to Johnson. American Political Science Review, 64(1), 18–34. https://doi.org/10.2307/1955610
Norris, P. (2011). Democratic Deficit: Critical Citizens Revisited. Cambridge University Press.
Palomino, D. J. (2025). Legitimacy, War, and the State: A Framework for Understanding Legitimation Strategies in US Foreign Policy (Master`s thesis). Old Dominion University.
Perevezii, V. O. (2023). Problema instytutsiinoi spromozhnosti parlamentu pid chas viiny [The problem of the Institutional Capacity of the Parliament During the War]. V O. O. Rafalskyi, & O. M. Maiboroda (Red.). Adaptyvni zminy politychnoho polia Ukrainy v umovakh viiny: monohrafiia (s. 40–79). IPiEnD im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy [in Ukrainian].
Perevezii, V. O. (2024). Optymizatsiia parlamentskoi modeli: neelektoralna lehitymatsiia Verkhovnoi Rady Ukrainy pid chas viiny i v povoiennyi period [Optimization of the Parliamentary Model: Verkhovna Rada of Ukraine During the Post-War Period]. V O. O. Rafalskyi, & O. M. Maiboroda (Red.). Adaptyvni zminy u funktsionuvanni politychnoi systemy Ukrainy v umovakh povoiennoi vidbudovy: monohrafiia (s. 41–74). IPiEnD im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy [in Ukrainian].
Schmitt, C. (2005). Political theology: Four chapters on the concept of sovereignty. University of Chicago Press.
Suchman, M. C. (1995). Managing Legitimacy: Strategic and Institutional Approaches. Academy of Management Review, 20(3), 571–610. https://doi.org/10.5465/amr.1995.9508080331
Tufekci, Z. (2017). Twitter and Tear Gas. The Power and Fragility of Networked Protest. Yale University Press. https://doi.org/10.25969/mediarep/14848
van Dijck, J., Poell, T., & Waal, de M. (2018). The Platform Society. New York: Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780190889760.001.0001
Weber, M. (2013). Economy and Society: An Outline of Interpretive Sociology (G. Roth & C. Wittich, Eds.). University of California Press.
Zelenko, H. I. (2025). "Pastky spromozhnosti" Ukrainskoi derzhavy abo yak sformuvaty efektyvnu systemu strymuvan i protyvah ["Capacity Traps" of the Ukrainian State or How to Form an Effective System of Checks and Balances]. U H. I. Zelenko (Red.). Instytutsiina (ne)spromozhnist derzhavy v Ukraini: yak rozirvaty zamknene kolo: monohrafiia (s. 386–409). Kyiv: IPiEnD im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Ігор Цигвінцев
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/
